Показати всі | Сховати всі

Питання 1. Звільнення від сплати судового збору

 

Коли я позивався до підприємства, де працюю, щодо поновлення на роботі, вже на судовому засіданні дізнався, що мені не потрібно було сплачувати судовий збір. Чи не підкажете, у яких ще випадках позивач звільняється від сплати судового збору та чи можу я повернути сплачені мною гроші?

 

Відповідь:

 

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ст. 79 ЦПК України, ст. 87 КАС України). Подаючи матеріальний позов, Ви можете зіткнутись з проблемою відсутності коштів для сплати судового збору (1% від ціни позову, але не менш, ніж 51 грн.). В такому разі треба в позовній заяві або після подачі позову окремо, письмово, заявити судові клопотання про надання Вам відтермінування для сплати мита через Ваш важкий матеріальний стан. При цьому треба послатись на ст. 82 ЦПК України або ст. 88 КАС України (в адміністративних позовах) та надати документи, що підтверджують висновок про Вашу неспроможність сплатити судовий збір (довідки про розмір пенсії, неотримання зарплати, безробіття, склад сім’ї тощо).

 

Звільнення від сплати судового збору.

 

Від сплати судового збору звільняються:

 

1/ позивачі – за позовами про стягнення зарплати та за іншими справами, що випливають з трудових правовідносин;

 

2/ позивачі – за позовами, що випливають з авторських прав;

 

3/ позивачі – за позовами про стягнення аліментів;

 

4/ позивачі – за позовами про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим пошкодженням здоров’я, а також втратою годувальника;

 

5/ позивачі – за позовами про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином;

 

6/ сторони – у справах щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним засудженням, притягненням до кримінальної відповідальності, адміністративним стягненням у вигляді арешту чи виправних робіт;

 

7/ громадяни – з апеляційних скарг та скарг на рішення (що вступили в законну силу) у справах про розірвання шлюбу.

 

Також звільняються від сплати судового збору інваліди 1 та 2 груп; громадяни – за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державних допомоги і пенсій, а також у справах опіки та усиновлення; громадяни – за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, котрі залучають кошти та майно громадян.

 

Додаткові пільги для мешканців села встановлені чинним від 11.07.2000 року Законом України “Про внесення змін до ст. 3 Декрету КМ України “Про державне мито”.

 

Разом з тим, варто зазначити, що судами подекуди неправомірно стягується судовий збір з інвалідів 2 групи при подачі матеріальних позовів та апеляційних скарг. Частина суддів відмовляється надавати відстрочки по сплаті судового збору у випадках важкого матеріального стану позивача (пенсіонера, безробітного, матері–одиначки). Зазначеними діями суди порушують норми Конституції України, які гарантують захист прав громадян судом (ст. 55) та забороняють будь-яку дискримінацію (ст. 24) – в тому загалі й дискримінацію громадян за майновою ознакою.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України, ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду в разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, відмови у відкритті провадження у справі, а також у разі залишення позовної заяви, заяви за невиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням).

Питання 2. Про призначення пенсії за віком

На даний момент я працюю, мені 54 роки і скоро я маю виходити на пенсію.  Прошу роз’яснити порядок подачі документів на отримання пенсії за віком.

Відповідь:

 Право на призначення пенсії за віком, відповідно до ст.26 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону), мають застраховані особи, які досягли пенсійного віку: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років; наявність страхового стажу: у чоловіків – 25 років, у жінок – 20 років.

Відповідно ст. 26 Закону особа, яка звертається за призначенням пенсії за віком, повинна мати не менше ніж 5 років страхового стажу. Якщо особа має менший страховий стаж, ніж передбачено Законом, але не менший, ніж 5 років, пенсію встановлюють у розмірі пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Особам, які мають страховий стаж менше, ніж 5 років, при дотриманні відповідних умов, призначається соціальна допомога відповідно до ЗУ “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” органами соціального захисту.

Звернення за призначенням пенсії здійснюється в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку в органах Пенсійного фонду за місцем проживання або реєстрації. Днем звернення вважається день подачі заяви. Якщо в термін 3-х місяців разом із заявою будуть подані всі документи, необхідні для призначення пенсії, то пенсія буде призначена та виплачена з моменту виникнення права, з першого дня після дня народження. Якщо заява буде подана пізніше 3-х місячного терміну, або до заяви не буде подано всі необхідні документи, то пенсія призначається з дня подачі заяви.

При цьому, пенсії за віком призначають незалежно від того, буде застрахована особа далі працювати, чи ні, за винятком дострокового призначення пенсій за віком громадянам відповідно до Закону “Про зайнятість населення”.

Законом передбачена можливість дострокового призначення пенсій особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва, або ліквідації підприємства, скорочення численності за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, - за півтора року до встановленого законодавством строку , якщо вони мають необхідний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах).Крім того, право на достроковий вихід на пенсію (ст. 21 ЗУ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”) мають особи при встановленні невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я. Пенсії, призначені достроково, в разі працевлаштування не виплачуються.

Законом передбачено право й на більш пізній вихід на пенсію з відповідним оформленням такого рішення. Особі, яка набула права на пенсію за віком відповідно до Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія буде призначена з урахуванням стажу на день звернення з підвищенням розміру пенсії на коефіцієнти, передбачені ст. 27 цього Закону, а саме: якщо призначення пенсії перенесено на 1 рік, пенсія підвищиться на 3,0%; на 2 роки – 6,71%; на 3 роки–11,83%;на 4 роки – 18,54 %; на 5 років – 27,07%; на 6 років – 36,46%; на 7 років – 46,85%; на 8 років – 58,43%4 на 9 років - 71,19%; на 10 років – 85,32%.

 До заяви про призначення пенсії за віком

додаються такі документи:

1. Документ, який засвідчує особу (паспорт або інший документ, що його замінює, де є відомості про місце постійного проживання та вік особи).

2. Ідентифікаційний код або, в разі відсутності, відмітка в паспорті про відмову від ідентифікаційного коду за релігійними переконаннями.

3. Документ про страховий (трудовий ) стаж - трудова книжка або інші документи, що підтверджують трудовий стаж (наприклад: стаж колгоспника підтверджується довідкою “Додаток 22-к , стаж приватного підприємця довідка з органів податкової адміністрації”). Виправлення, не завірені печаткою та підписом до трудового стажу, не включаються, тому потрібно потурбуватися про додаткові документи , які підтвердять правильність запису в трудовій книжці.

4. Довідка про заробіток особи (за будь-які 5 років страхового стажу підряд (60 календарних місяців підряд) за період до 01.07.2000 року та з 01.07.2000 року по даних персоніфікованого обліку, в тому числі й для фізичних осіб - приватних підприємців період підприємницької діяльності (в т.ч. за спрощеною системою оподаткування) підтверджують виключно дані персоніфікованого обліку). То ж якщо даних про підприємницьку діяльність та сплату пенсійного збору (внесків), у тому числі в складі єдиного податку , в системі персоніфікованого обліку не буде , цей період можуть не зарахувати до страхового стажу. Тому підприємцям, які за будь-який із періодів, починаючи з 01.07.2000 року, не подали звітність по персоніфікованому обліку повинні виправити помилку, тоді жодних непорозумінь не виникне.

У разі, коли підприємство припинило свою діяльність та здало документи до архіву, то за період до 01.07.2000р. надається довідка про заробіток із архіву.

5. Посвідчення, довідки чи інші документи, які підтверджують право особи на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку (посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи ,посвідчення учасника бойових дій, документи про народження п’ятьох дітей та виховання їх до восьмирічного віку, про визнання дитини інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом тощо).

6. Довідка про перебування на утриманні в заявника непрацездатних членів сім’ї, про визнання заявника одиноким і таким, що потребує постійного стороннього догляду (для призначення надбавок утриманцям та на догляд).

7. Документи про статус особи, що має право на надбавки до пенсії (статус ветерана війни, реабілітованого, потерпілого від аварії на ЧАЕС тощо).

8. Документи про визнання особи такою, що має особливі заслуги перед Батьківщиною.

9. Клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію (для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про зайнятість населення»).

10. Інші документи, які необхідні для підтвердження страхового стажу. Це можуть бути військовий квиток, диплом, або документи, які необхідні при зміні прізвища – свідоцтво про одруження, свідоцтво про розірвання шлюбу, а також для особи, яка на момент оформлення пенсії не знаходиться в трудових відносинах із роботодавцем, то потрібно надати довідку з міськвиконкому про те, що вона не займається підприємницькою діяльністю.

11. Зробити ксерокопії всіх необхідних документів, які потрібні для формування пенсійної справи.

Для призначання пенсії по інвалідності, крім наведених вище документів, орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) виписку з відповідного акта огляду

Питання 3. Додаткова оплачувана відпустка самотнім (одиноким) матерям.

Мене цікавить питання про надання додаткових оплачуваних відпусток, передбачених ст. 19 Закону України "Про відпустки". Чи має на нього право самотня (одинока) мати?

Відповідь:

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про відпустки", таке право набуває жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину. До таких належать і одинока мати, батько, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особа, котра взяла дитину під опіку. Їм надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю сім календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

 

Одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини чи запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; жінку, яка виховує дитину без батька (в тому числі розлучену жінку, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінку, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена). Таке визначення поняття "одинока мати" застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених Кодексом законів про працю України щодо відпусток (п.9 ухвали пленуму Верховного суду України від 6.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових суперечок" (з доповненнями і змінами))

 

Якщо батько визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини (коли він разом проживає з дитиною або є інші докази його участі у вихованні дитини), така відпустка працівниці не надається

 

Коли дитина досягла граничного віку, передбаченого законодавством. Приміром, Законом України "Про відпустки" (стаття 19) визначено вік дітей тільки для такої категорії працівників, як "жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років". Вік дитини-інваліда, всиновленої дитини, дитини під опікою, дитини в одинокої матері (батька) цим законом не встановлено, тому слід керуватися іншими нормами законодавства.

 

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

 

Отже, одинока мати має право на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття. Вона також не втрачає права на неї в році досягнення дитиною граничного віку для її надання.

 

Надаючи зазначену відпустку особам, які взяли дитину під опіку, слід мати на увазі, що, згідно з частиною другою статті 243 Сімейного кодексу України, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною віком від 14 до 18 років. Піклувальники мають право на таку відпустку на підставі статті 186-1 КЗпП.

 

За наявності кількох підстав для надання відпустки за статтею 19 Закону України "Про відпустки" її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

 

Відповідно до зазначеного, підставами слід вважати умови, визначені частиною першою цієї статті, а саме: наявність двох або більше дітей віком до 15 років; наявність дитини-інваліда; наявність усиновленої дитини; наявність дитини під опікою; наявність дитини в одинокої матері; наявність у батька дитини, яку він виховує без матері. На нашу думку, коли підстави збігаються, може бути застосована лише одна з них. Тобто конкретна дитина може бути врахована лише за однією з перелічених підстав.

 

У випадку, якщо одинока мати має двох та більше дітей віком до 18 років, їй надається зазначена додаткова відпустка тривалістю сім календарних днів за кожну дитину, але не більше 14 календарних днів. Якщо одинока мати має тільки одну дитину-інваліда, то їй надається така відпустка за однією підставою, оскільки підстави (наявність у жінки дитини-інваліда та наявність дитини в одинокої матері) збігаються. Наявність в одинокої матері двох дітей, з яких одна дитина-інвалід, дає право на цю відпустку за двома підставами

 

Ця відпустка може надаватись у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу. Одинокі матері мають право на таку відпустку з 2004 року. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною певного віку або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачене статтею 24 Закону України "Про відпустки". Чинним законодавством не передбачений термін давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, котрі мають дітей.

 

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному статтею 11 цього закону (частина шоста статті 20 Закону України "Про відпустки").

 

 

 При наданні даного виду соціальної відпустки слід враховувати наступне:

 

1) ця відпустка надається за бажанням жінки або іншої особи, тобто необхідно подати заяву. До заяви прикладають наступні документи:

 

а) жінка, що має двох і більш дітей:

 

- свідоцтво про народження дітей;

 

б) самотня мати:

 

- свідоцтво про народження дитини;

 

- довідку відділу праці і соціального захисту населення про отримання допомоги на дитину як самотня мати;

 

- довідку відділу РАГСа встановленої форми, якщо жінка не зверталася у відділ праці і соціального захисту населення за призначенням допомоги на дитину як самотня мати;

 

- довідку з місця проживання про те, що дитина проживає разом з матір'ю;

 

в) вдова:

 

- свідоцтво про народження дитини;

 

- свідоцтво про шлюб;

 

- свідоцтво про смерть чоловіка;

 

г) інші жінки:

 

- свідоцтво про народження дитини;

 

- свідоцтво про розірвання браку.

 

Крім того, підприємство має право на обстеження житлових умов жінки, щоб переконатися в тому, що вона сама виховує і містить дитину.

 

д) батько, що виховує дитину без матері:

 

- свідоцтво про народження дитини;

 

- свідоцтво про розірвання браку;

 

- довідка медичної установи при тривалому знаходженні матері в лікувальній установі. В цьому випадку надається свідоцтво про шлюб.

 

2) дана відпустка є соціальною, а тому не залежить від тривалості часу роботи жінки на підприємстві, в установі, організації і, крім того, вона надається понад 59 або 69 календарних днів щорічної відпустки (ст. 10 Закону України "Про відпустки").

Питання 4. Відпустка особам, які одружуються.

Мене цікавить питання про надання додаткових днів відпусток (2 дні) у зв’язку з одруженням. Чи це законно?

Лаврик Наталія Василівна

Відповідь.

Надання відпустки у зв'язку із одруженням цілком законне!
Частина 1 статті 84 Кодексу законів про працю України визначає : "У випадках передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати".
Відповідно до п.8 ст.25 Закону України "Про відпустки", Власник зобов'язаний надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати особам, які одружуються, тривалістю до 10 календарних днів.
Також, на підставі частини 2 статті 84 Кодексу законів про працю України та статті 26 Закону України "Про відпустки", за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.